перцепція

Розсіяний, з відтінком жовчі, ліхтар Зігріває мудрі шари тротуару А мій одяг під ним, сплітаючись з шкірою, Відбиває непевне мерехтіння Запах парфуму, що наважився пахнути тобою Непоґано гармонить з тінню І букви пам'ятника, шептучись між собою, Міняються місцями, даючись вітру І я, як вони, завжди несталий І ти, як за…

тільки у серпні таке прозоре, впите синню небо. на картатій невагомій цераті - блюдечко сонця. я напуваюся його солодом, ніби востаннє, ніби я - спрагла степова рослина. верба, вмостившись на кручі, розчісує своє стовіття, свої заплакані коси. луг виспівує полудневу арію - сьогодні, як і вчора, так і завтра - в соліста…

де море відслідковує у стишенім зітханні ефемерні кораблі — на позем обіпершись вплітається у пасмо спеки серпантинова протяжність аквамаринової стрічки півдня і жнивне видиво розтоплює свавільно серпень (третину розливаючи у жбанок арніки) —- іде вздовж узбережжя чоловік скидаючи з плеча світилом денним помережану сор…

Тривкість поля в леті зорь В зір віпнутий згин промінь Сіль розбита у багряність Офонить прихід над мить Страх у слід у літ ході Три посріблені ворони З пір'я їх сигналів лиск Йме піймати сон-трави Облита квітність громом Назар Корчемкін #поезія #НазарКорчемкін задонатити на розвиток проєкту

крапка після але це коли крізь пробитий навиліт аркуш видно лише минуле зло не маючи власного почерку вселяється в порожні руки збирає з гострих крижин незбагненні для нього слова і відтак руйнує а промовити вголос те єдине вціліле наділене значенням вічної мерзлоти видається зрадою тож ми нарізаємо кола на тонкому льо…